Притулок Моріарті

Сон Ю глибоко вдихнув. Він уже не був такою прямолінійною людиною, як у дитинстві. Заспокоївши свій гнів і паніку, він мало не стиснув зуби, виплюнувши два слова: «Відпусти». Сє Свей хихикнув, зробив крок назад, притиснув палець до стіни та увімкнув світло. Його відхід зняв задушливий тиск, який відчував Сон Ю. Застійне, двозначне повітря знову почало текти. Кімната стала світлою. Сє Свей випростався, холодний та елегантний, його бажання та байдужість зникли, і сказав: «Вибач, я неправильно зрозумів». Сон Ю був такий розлючений, що мало не розсміявся. Він стиснув зуби. «Ти такий невимушений з усіма?» Сє Свей пильно подивився на нього якусь мить, посміхнувся і раптом змінив тему, сказавши: «Хочеш чогось випити?» Сон Ю нічого не хотів, він був надто розлючений, щоб хвилюватися. З холодним обличчям він прямо відмовив: «Немає потреби. Вже пізно, мені час повертатися». Сє Свей раптом сказав: «Сон Ю». Його погляд упав на очі Сон Ю, і він сказав: «Залишся, давай поговоримо про дещо». Слова Со...

«Що це за дитяче місце — парк розваг? Яка різниця між ним і екскурсією початкової школи?» — подумки відмовився Сон Ю. Однак старий Чен був дуже задоволений рішенням, час і місце визначилися миттєво, навіть без місця для обговорення. Ма Сяо Дін з ентузіазмом запропонував: «Парк розваг — це чудово! Я якраз думав спробувати їхню нову тему будинку з привидами». Сі Бовень поскаржився: «Наречена в труні, га? Я вже пробував, нема на що чекати». Ма Сяо Дін закрив рота: «Ти єдиний, хто говорить цілий день». У п'ятницю ввечері Сон Ю повернувся до будинку родини Мен, але його викликала бабуся по материнській лінії. Його бабуся прибрала в будинку протягом дня і знайшла деякі старі речі, зокрема фотоальбом з його дитячими фотографіями. Вона спеціально покликала його, щоб показати. Під світлом лампи сиве волосся його бабусі було акуратно зачесане, і вона тихо сказала: «Це було зроблено, коли тобі було п'ять років, і ти приїхав до Дзінчена на Новий рік». У її очах промайнув ностальгічний вогн...

◆08 Зала гільдій Акіхабари. Це була, мабуть, найвища будівля в Акіхабарі. Її не можна було порівняти з хмарочосами Землі, але в цьому світі, де всі висотні будівлі покинуті, будівлі понад десять поверхів були рідкістю. В Істарі, де було мало перешкод, вітер дув крізь горизонт Акіхабари. Зала гільдій Акіхабари, подібно до обсидіанового пам'ятника, ловила цей вітер. Це була штаб-квартира Конференції Круглого Столу. У головній конференцзалі, з видом на кам'яну статую давньої принцеси, зібралися майстри гільдії, що представляли Акіхабару. У певний момент одинадцять членів гільдії, які брали участь у Конференції Круглого Столу, стали називати "Декрементами". Це означає, що бракує одного члена, та їх не одинадцять. Ісаак з "Чорного Меча", Великий Командир Лицарів Чорного Меча. Соджіро, Святий Меч Бригади Західного Вітру. Мічітака, "могутній" генеральний менеджер Океанічної організації. Родерік, аптекар з Торгової гільдії Родеріка. Карасін, торговець, що ...

Почувши ці вісім слів, у Сон Ю засіпнулися вуха, і він силоміць підняв голову з рук. Він інстинктивно повернув голову й побачив профіль Сє Свея — гарний, світлошкірий, з темними очима, що пильно дивилися на дошку. Подумавши хвилину, Сон Ю знову опустив голову. Проміжні іспити настали за розкладом. Цього разу Сон Ю був ще впевненішим, ніж на щомісячних іспитах, і справді, він піднявся в рейтингу більш ніж на двадцять позицій. Під час класних зборів учитель Чен виділив його, похвалив за половину уроку, винагороджуючи, як дитину, і нарешті, з сяючою посмішкою, попросив його вийти на сцену та розповісти про свої методи навчання. Що міг сказати Сон Ю? «Дякую моєму товаришу по парті». Примітка автора: Не хвилюйтеся, навіть якщо у нього знову будуть погані сни, це було не тому, що його підставив Цінь Мо. Якщо ви не вірите Сон Ю, повірте Сє Свей.

Його серце калатало. Після періоду сильного виснаження, Сон Ю поступово повернувся до тями, і вигуки з усіх боків захлинули його, немов припливна хвиля. «Він номер один? Він номер один?» «Святий боже! Він номер один, номер один!» «Ааа, брат Ю приголомшливий! Брат Ю приголомшливий!» «Брат Ю приголомшливий!» Свист, сміх, оплески та крики, що надривали його голос, наповнили повітря. Він міцно стиснув руку Сє Свея, його скроні пульсували після важкого дихання, але він підвів погляд і блиснув яскравою, переможною посмішкою. Його світло-карі зіниці були чистими та яскравими, випромінюючи світло, через що навіть сонце на мить здавалося менш сліпучим. Трохи задиханий, Сон Ю засміявся і сказав: «Хіба я не був чудовий?» Сє Свей, підтримуючи його, на секунду запаморочився, а потім тихо хихикнув: «Фантастично». Дзян Чунянь, що стояла поруч із ним, мало не впустила віяло, схвильовано бурмочучи: «Аааа, Свей Ю справжній, я помру, я помру!» Лян Їнь Їнь оніміла, побачивши цю непостійну жінку, закотивши...