Притулок Моріарті

Сон Ю підійшов, сів на край ліжка поруч із Сє Свеєм і також розгледів щоденник, який той тримав у руках. Папір пожовк — минуло вже чимало років. Почерк на сторінках був дрібним і витонченим — це була рука матері Сє Свея. Дивлячись на ці літери, ніби бачив саму жінку: незважаючи на відстань між життям і смертю та проміжок часу, перед очима поставала та прекрасна й лагідна жінка з минулого. Сє Свей закрив щоденник, нахилив голову і посміхнувся: «Я пам’ятаю, ти казав по телефону, що хочеш розповісти мені одну таємницю. Це довга історія, тож розповідай повільно». Сон Ю на мить застиг, підняв голову й подивився прямо в його чорні очі. Йому завжди подобалися очі Сє Свея, і тепер, коли той спокійно дивився на нього, це було ніби чисте джерело, що вливалося в серце й заспокоювало всі хвилювання. Він повільно кивнув головою, відкрив рота й сказав: «Давай я спочатку подумаю, з чого почати розповідати». Сє Свей лагідно сказав: «Почнемо з твого сну». «Сон…? Ні, тут занадто хаотично». Сон Ю похитав...

Сон Ю дивився на розлючену спину свого батька і вже знав, що, повернувшись додому, йому знову доведеться вислуховувати батькові докори. Що ще можна зробити, якщо у тебе є підступна "дівчина"? Сє Сі Нянь, власне, не мав нічого проти того, щоб Сон Ю залишився. Решта членів родини Сє, натомість, довго стояли ошелешені — ця новина, очевидно, їх глибоко вразила. Сон Ю? Молодший син Сон Дзичена? Звідки ж Сє Свей його знає? Однак члени родини Сє були майстрами приховування: придушивши внутрішнє здивування, вони, зберігаючи посмішку, привітали його, а потім, кожен зі своїми таємними намірами, поїхали геть, не бажаючи затримуватися тут ні на мить. Старий пан Сє рано піднявся нагору і доручив прислузі після закінчення бенкету покликати Сє Свея до кабінету. Сон Ю вважав, що цей старий дідусь все-таки занадто багато просить. Сє Свей був змушений піти раніше. У залі залишилася лише Сє Лін Шу, яка, як напівгосподиня, сама запропонувала Сон Ю пройти до гостьової кімнати. Вона встала й посмі...

Джао Дзи Ю на мить здивувався, різко підвів голову і зустрівся поглядом із Сон Ю. Очі підлітка були дуже гарні, в них проглядала ледь помітна агресія, і крім відрази в них не було жодних інших емоцій. Холодні, гнівні — вони майже збігалися з тими очима, що закарбувалися в його пам’яті. Раптом у нього стиснулося серце, і він відчув гострий біль. Коли Сон Ю вдарив його кулаком в обличчя, Джао Дзи Ю не чинив опору. Сон Ю завжди бив дуже жорстоко, не проявляючи ані краплі пощади: він схопив Джао Дзи Ю за комір і з усією силою штовхнув його об дерево. Його голос звучав холодно: «То що ж, що ти хочеш мені сказати? Ти теж маєш спогади про минуле життя, тож зараз ще не пізно розрахуватися?» Джао Дзи Ю видав приглушений стогін, але його карі очі залишалися спокійними, ніби він анітрохи не переймався цим незручним становищем, і запитав у відповідь: «Ув’язнення?» Сон Ю з презирливою посмішкою запитав: «Мені ще й нагадати тобі? Море, безлюдний острів… Ти ж ще й кулю отримав від Сє Свея». На обличч...

Усі гадали, хто ж цей хлопець, і, зважаючи на кілька гучних подій, що сталися в місті А за останні дні, відповідь лежала на поверхні. Сє Сі Нянь увійшов, і світло в банкетному залі знову стало яскравим, освітлюючи зріле й спокійне обличчя чоловіка. Він виголосив кілька слів привітання, і всі присутні шанобливо підвелися. Слова Сє Сі Няня були досить поверхневими — лише ввічливі фрази на кшталт «дякую всім за те, що завітали сюди». Проте всі були настільки вражені, що не могли відірвати погляду від того юнака. Щодо мети бенкету Сє Сі Нянь нічого конкретно не сказав, але такий вихід на сцену трьох поколінь родини Сє вже чітко дав зрозуміти всьому місту А, що, влаштувавши вечерю в родинному маєтку Сє, він вітає нового спадкоємця. Ніхто й подумати не міг, що після стількох років відкритих і прихованих інтриг між представниками нового покоління родини Сє, які так запекло боролися за цю нагоду, на цю посаду врешті-решт висунули позашлюбного сина, який ніколи раніше не з’являвся в місті А. Не...

«Виходь». Джао Дзи Ю нахилив голову і звернувся до Сон Ю. Сон Ю спокійно підняв погляд, відчинив двері машини, висунув довгі ноги і навіть не спромогся сказати ні слова. Перебування в закритому приміщенні разом із Джао Дзи Ю викликало у нього сильну нервозність. Він уже чітко висловив свою позицію родичам, тож, ймовірно, його батько більше не буде змушувати його залишатися разом із Джао Дзи Ю. Зрештою, "прокляття, що збулося" — це звучить досить страшно, та й він сказав це не для того, щоб налякати. Він дуже серйозний. Вийшовши з машини, він побачив широко розчинені залізні ворота. Сад перед ним мав дуже вишуканий дизайн, але Сон Ю вже не мав настрою ним милуватися — уся його увага була зосереджена на новинах, які щойно почув від Сон Ван’їн. Банкет, виявляється, влаштували в головному будинку родини Сє? Сім'я Сє? У чому справа? Організовувати банкет з таким розмахом. Справа щодо Сє Мін Сена та Сє Лін Шу все ще перебуває у центрі уваги, до того ж Сє Сі Нянь щойно розлучивс...