Перейти до основного вмісту

Перетворення друга дитинства з гарматного м'яса на серцеїда Розділ 70.1 Це урок китайської мови, і Сон Ю завжди мляво лежить на столі.

Почувши ці вісім слів, у Сон Ю засіпнулися вуха, і він силоміць підняв голову з рук.

Він інстинктивно повернув голову й побачив профіль Сє Свея — гарний, світлошкірий, з темними очима, що пильно дивилися на дошку.

Подумавши хвилину, Сон Ю знову опустив голову.

Проміжні іспити настали за розкладом. Цього разу Сон Ю був ще впевненішим, ніж на щомісячних іспитах, і справді, він піднявся в рейтингу більш ніж на двадцять позицій. Під час класних зборів учитель Чен виділив його, похвалив за половину уроку, винагороджуючи, як дитину, і нарешті, з сяючою посмішкою, попросив його вийти на сцену та розповісти про свої методи навчання.

Що міг сказати Сон Ю? «Дякую моєму товаришу по парті».

Примітка автора: Не хвилюйтеся, навіть якщо у нього знову будуть погані сни, це було не тому, що його підставив Цінь Мо. Якщо ви не вірите Сон Ю, повірте Сє Свей.

«Попередній розділ                                    Зміст                                    Наступний розділ»

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Будучи дуже сором'язливою дворянкою, я все ж таки прийняла парі від свого хитрого нареченого. Розділ 1

Зима, мені десять років. Я борюся з високою температурою під час епідемії, що охопила королівську столицю. Це питання життя і смерті. Раптом, крізь туман хвороби, в моїй свідомості спалахнула загадкова сцена. Я звернулася до Сари, старшої покоївки, відповідальної за мене. "Е-е... Сара... я бачила... залізний екіпаж у вигляді птаха, що летить по небу..." "Мадам! Леді Пія щось незрозуміле говорить! Швидше за лікаря!" Сара не знала, що цієї картини не було в нашому світі. Потім я побачила дівчинку. Її одяг здавався дивним, а волосся сягало плечей. Хоча ми зовсім не були схожі, я відчувала з нею сильний зв'язок. Я чітко розуміла, що це я. А точніше, моє минуле «я». Це було так зване попереднє життя. Уві сні до мене повернулися спогади про минуле життя. В моєму попередньому житті я була аспіранткою найвищого навчального закладу Японії, країни, відомої своєю старанністю, у загадковому світі під назвою Земля. Там залізні вози їздили по землі та літали по небі, перевозя...

Чорні троянди біля твого ліжка

Pov Герой Я не думав, що нерозділене кохання — це так боляче. Коли Родгар знову зійшовся з Купідоном, я не міг більше бачити його, мені було нестерпно гірко згадувати про нього, не те що зустрічатися. Я зачинився у квартирі і нікого не хотів бачити. Не їв, не рухався і майже не спав. Сьогодні я пошкодував, що дав ключі від квартири своєму найкращому другові Какосу. Він прийшов другого дня після того, як я перестав відповідати на дзвінки — не хотів, я просто бажав тиші і усамітнення. Какос увірвався в квартиру весь скуйовджений із плутаним диханням, тремтячими руками, зляканими очима, несучи з вулиці запах сирого вітру. Pov Какос Безглуздий ранок. – Де його носить? – сердився я. Дзвонив йому щонайменше десять разів, але Герой не брав слухавки. Він учора збирався зізнатися Родгару у почуттях. Безглуздий телефон. Я знаю, що мої почуття до нього не зовсім дружні, адже він закоханий у іншого. Може, йому буде краще з ним… і я радий, якщо він буде щасливий. Але ігнорувати мої дзвінки вже зана...

Будучи дуже сором'язливою дворянкою, я все ж таки прийняла парі від свого хитрого нареченого. Пролог

Королівська академія, престижна установа, де найкращі молоді уми країни навчалися протягом трьох років після п'ятнадцятирічного віку, вирувала від хвилювання. Завтра мала відбутися церемонія вручення дипломів, але сьогодні за планом святковий танцювальний вечір та вечірка прощання. Звичну уніформу замінили елегантним вбранням, і всі веселилися з нагоди майбутнього випуску. Це був беззаперечний успіх, особливо враховуючи те, що сам спадковий принц був серед випускників. Принаймні, так мало бути. Раптом у залі запала тиша. Спадковий принц, на якого були спрямовані усі погляди, звернув свій погляд на Амелію. Амелія Кейт, жінка, відома своєю вишуканою поведінкою та мудрістю, опинилася просто перед ним. "Леди Амелія Кейт!" - прогримів він, його голос лунав у приголомшливій тиші. "З цього дня я розриваю нашу заручини!" На моїх губах з'явилася легка усмішка. "Нарешті настав цей день," - пробурмотіла я собі під ніс. Я, графиня Пія Пармезан, залишалася мовч...