Розділ 12 Лікування

Вранці Норман приніс Ань Дзіню сніданок, представився, як завжди, і пішов до військового штабу.

Ань Дзінь зітхнув подумавши про те, що утримання домашніх тварин у цьому світі є досить символічним*, але це й добре, принаймні він знає ім'я господаря.

*тут мається на увазі те, що Норман кожен раз говорить своє ім'я коли заходить до його кімнати. Це схоже на ритуал.

Поки він їв крабів то продовжував вивчати мову, дивлячись відео. Поївши, він вимкнув відео.

Він прислухався до руху навколо себе, дуже тихо.

Переконавшись, що його ніхто не почує, він відкрив рот і спробував заспівати пісню.

Ань Дзінь подивився на енергетичні нитки, його очі спалахнули від здивування, його спів корисний!

Він не міг не потерти горло.

Його голос м'який і солодкий, такий приємний, але коли він співає, він просто неземний, і переваги його голосу нескінченно розширюються.

Ань Дзінь одразу закохався у свій спів.

Він одразу відчув упевненість.

Він виглянув у вікно, сонце яскраво світилося, і теплі світлі промінці падали на листя, яскраво сяючи, виглядали дуже затишними.

Він одразу вирішив піти в сад і заспівати.

Він любить бути ближче до природи, в саду його настрій буде більш розслабленим, а радісний настрій допоможе відновити його духовні сили.

Коли він співає, то витрачає розумову енергію. Якщо він зберігатиме гарний настрій, то матиме постійний потік ментальної сили для практики співу.

Він доплив до бортику і виліз на берег, доліз до дверей, склав нижню частину хвоста, витягнув його для підтримки тіла і легко відчинив двері.

В останні кілька днів, окрім того, що він блукає і перетравлює їжу, він іноді практикує стояння, і результати дуже хороші.

Якщо просто стояти і одягнути халат, щоб прикрити хвіст, то зі спини він виглядає майже як людина.

Шкода, що в такому положенні не можна ходити.

На щастя, його кімната знаходиться поруч із заднім садом, дуже близько.

Він розслабив хвіст, обережно опустився на землю, напружив руки та стегна, і швидко доповз до задніх дверей.

Позаду почулися кроки, він повернув голову і побачив робота, що йшов до нього.

Ань Дзінь подивився на пишний сад, рішуче виповз назовні і попрямував до лісу праворуч.

Він не дозволить роботу забрати його назад!

Він заліз під дерево і обернувся, щоб подивитися на робота.

Незабаром робот підійшов до нього і нахилився, щоб підняти.

Ань Дзінь поспішно обняв стовбур дерева, його хвіст вислизнув з металевої руки робота.

Робот спробував ще кілька разів, але не зміг, в його сріблястих очах спалахнуло біле світло.

*

Норман, який був на військових зборах, отримав повідомлення від робота-дворецького.

"Хазяїне, Ань Ань пішов на задній двір і відмовився повертатися назад до русалчиної кімнати. Хочете відправити його назад силоміць?"

Норман: "Ні, як він захоче."

*

Ань Дзінь дивився, як робот розвертається і йде, його очі звузилися.

Він опустив голову і торкнувся долонею зеленої трави на землі, вона була м'якою і лоскотала руку.

Незабаром він насупився, ліг на землю, щоб придивитися уважніше, під його долонею, де росла трава, на листі були поодинокі чорні плями.

Він подивився на протилежний квітковий кущ, незалежно від того, що це була за квітка, гілки чи пелюстки, там також були поодинокі чорні плями.

Всі рослини мають домішки.

Що тут відбувається?

Він не замислювався над цим ні на мить, а зосередився на сьогоднішньому плані.

Він перевернувся і сів біля стовбура дерева, поклавши хвіст на траву.

Він відчував усе, що було в природі: яскраве світло, блакитне небо, зелень дерев і квітів, вітерець, і швидко розслабився.

Куточки його рота несвідомо вигнулися вгору, в голові з'явилася тиха мелодія, і він тихенько замуркотів.

Ніяких конкретних слів, лише проста мелодія, але вона неземна і приємна.

Ніби весняний вітерець дмухає в обличчя, здуваючи важкість, схожий на пір'їнку, м'який дотик.

Ань Дзінь злегка заплющив очі, з його духовного моря попливла маса енергетичних частинок, і блакитні енергетичні частинки були схожі на світлячків, дуже красиві.

Рої світлячків полетіли далі в сад, через стіну заднього двору, і зникли.

*

За задніми дверима друга команда Королівської гвардії, четверо охоронців, всі розширили очі.

Через деякий час один з них затремтів, і, нарешті, не стримався, в його прямій поставі з'явилася вада, а тіло злегка затремтіло від хвилювання.

"Ви... ви чули?" Його голос тремтів.

Інший охоронець видихнув: "Ви чули? Здається, це правда! Це налякало мене до смерті, я думав, що у мене психічний розлад і галюцинації."

Один чоловік придушив своє хвилювання і прошепотів: "Мій дух став стійким, і моя духовна сила покращилася."

Останній швидко повторив: "У мене теж!"

Той, хто говорив першим, затамував подих: "Моя розумова сила також покращилася, а у вас?"

Отримавши ствердну відповідь, охоронець вигукнув: "Яка сильна цілюща сила, ми ніколи не бачили русалку Його Величності, а її спів так добре впливає на незнайомців!"

Як ми всі знаємо, якісний ефект від співу русалки найкраще діє на людей, які мають гарні відносини, а на незнайомців і ненависників - майже не діє.

"Замовкніть", - недбало промовив один з них, - "звідки взялася русалка у Його Величності?"

Інші троє поспішно випрямили спини, так, у Його Величності немає русалки.

Це факт, відомий усій королівській гвардії.

Адже понад півроку тому Його Величність зламав русалці руку і потрапив до чорного списку науково-дослідного інституту. Не можна брати участь в аукціоні на русалку протягом одного року, а також не можна звертатися за русалкою через військових.

Рік ще не пройшов.

*

Після того, як пісня закінчилася, Ань Дзінь розплющив очі, трохи здивований, він наспівував пісню майже інстинктивно.

Він відкрив рот і хотів продовжувати співати, але виявив, що відчуття мелодії, яке природно з'явилося в його свідомості, зникло.

Він щойно пригадав це відчуття, спробував кілька разів і нарешті знайшов закономірність.

Здається, він зберігає співочий талант русалки, але співає не так багато, як хотілося б.

Він повинен зануритися в свої емоції, і після занурення в них в його голові з'явиться відповідна мелодія.

Ань Дзіню дуже подобається такий зосереджений спів, він відчуває себе дуже комфортно.

Він хотів заспівати ще раз, щоб потренувати відчуття занурення, але відчув дискомфорт через хвіст.

Він злегка торкнувся риб'ячої луски, водяна плівка на поверхні луски майже зникла, і вона виглядала трохи сухою.

Він неохоче подивився на сад і повернувся до русалчиної кімнати.

*

Вони залишилися в палаці і виконували легку роботу, тому що нещодавно витратили надто багато ментальної енергії на патрулювання, що призвело до нестабільності їхнього внутрішнього стану.

Але в цей час їхнє духовне море не тільки стабілізувалося, але й духовна сила також зросла.

У них чотирьох горіли очі, вони мріяли, щоб у них були очі, здатні пробити стіну за ними, і хотіли побачити ніжну русалоньку, що співає.

*

Ань Дзінь навіть не здогадувався, що, практикуючись у співі, він ненавмисно лікував чотирьох охоронців за допомогою ментальної сили.

Повернувшись до кімнати русалки, він насолоджувався плаванням у басейні, розслаблено потягнувся і з тихим задоволенням наспівував.

Він відкинувся на спину, глянув у вікно і занурився в очікування.

Було б добре мати басейн на вулиці.

Після того, як хвіст Ань Дзіня відновився, він повернувся на задній двір, ліг на спину на землі, а його хвостові плавники ритмічно погойдувалися вгору-вниз.

Він дивився на метеликів, що літали у квітах, і в його голові з'явилася легка мелодія.

Він тихенько наспівував, ніби повертаючись у ті дні, коли він був дитиною, зривав пелюстки і дражнив метеликів зі своїм дідусем-садівником.

*

Четверо охоронців були настільки схвильовані, що цього разу ніхто не говорив, вони просто хотіли чути чіткіше.

Пісня ще не закінчилася, а дух четвірки знову піднявся, і навіть більше, ніж перед останнім патрулюванням!

Вони насолоджувалися прекрасним співом русалки, коли раптом пролунав різкий сигнал тривоги.

Всі четверо виглядали напруженими, а голос був дуже незнайомим для охоронців, які залишилися позаду.

У палаці вже більше десяти років не було сигналізації.

Інакше вони не думали б, що залишатися тут буде легкою роботою.

*

Очі Ань Дзіня розширилися, дивлячись у небо.

Він дуже чутливий і відчуває, що над його головою відбуваються дуже сильні психічні коливання.

Він побачив, як у блакитному небі раптово з'явилася чорна діра, і за мить вона стала величезною.

Величезне чорне чудовисько вистрибнуло з діри, опустило голову, втупилося в Ань Дзіня червоними очима, схожими на ліхтарі, розправило залізні крила і стрибнуло вниз.

Серце Ань Дзіня зупинилося, а обличчя зблідло.

Він уперше бачив таку велику істоту. Воно було темне, з двома щупальцями на голові і безліччю опуклостей на лобі, від яких німіла шкіра голови.

"Боже, це ж Харумон!" - вигукнув охоронець.

Капітан другої команди наказав: "Активувати захисну оболонку."

Ань Дзінь побачив, що над віллою з'явилася дуга золотистої плівки, яка заблокувала монстра.

Чудовисько не могло рухатися, лежачи на захисному покритті, і жадібно дивилося на Ань Дзіня.

Ань Дзінь зрозумів його призначення, прийшов до тями, розвернувся і поповз до будинку.

"Базз..." Почувся різкий голос, і він не міг не озирнутися.

Й побачив, як золотий щит засвітився синім світлом, наче його увімкнули, монстр затремтів, підняв голову і заревів.

Відразу після цього монстр затріпотів крилами і злетів у повітря, а перед ним і всередині мембрани раптом з'явилися чорні круглі отвори.

Ань Дзінь був приголомшений, і в його серці з'явилося погане передчуття.

Здавалося, що це чудовисько може рухатися крізь чорну діру.

У той момент, коли чорна діра стала більшою, крила монстра розправилися, і він збирався влетіти в діру. Лазерна гармата, що стояла на відстані, влучно поцілила в його крила.

Темна меха швидко пролетіла перед монстром і зробила кілька пострілів.

Звір Харумон заревів від болю, роззявив пащу, оголивши люті зуби, розвернувся і кинувся на меху.

Меха гнучко ухилилася, металеві ноги вдарили фланг звіра Харумона, і злетіла в повітря, а гармата часток прямо влучила в лоб звіра Харумона.

Панцир звіра Харумона дуже твердий, і звичайній зброї важко його розбити, але куля обгорнута духовною силою високого рівня може легко розбити панцир.

Кілька пострілів без жодного інтервалу поцілили прямо в голову звіра Харумона.

Звір Харумон важко впав на захисний кожух, а охоронці поспішно подбали про поле бою і відтягнули труп геть.

Ань Дзінь подивився на монстра світлими очима, простягнув руку, і майже не міг втриматись від бажання залишити монстра.

Він чітко бачив, що в гнилому мозку монстра знаходиться червоне кристалічне ядро, точно таке ж, як і кристалічне ядро зомбі!

Раптом його вушні плавники неконтрольовано розгорнулися і перейшли в оборонний стан.

Він відвів свій неохочий погляд і одразу ж відчув сильне відчуття манії.

У Ань Дзіня похолола спина, він інстинктивно відчував небезпеку і хотів триматися подалі від людей.

Жорстока аура Нормана була розсіяна всюди, цей бунт був занадто сильним, він не міг повністю контролювати його, не тільки Ань Дзінь, але майже всі охоронці могли відчути, що психічна сила Його Величності була жорстокою.

*

"Ваша Величносте", - затремтів у серці капітан гвардії, опираючись бажанню втекти, - "я відвезу вас до Другої лікарні."

Друга лікарня - найавторитетніша лікарня для полегшення психічних порушень.

"Повертайся." урочисто сказав Норман.

Про що ще думав капітан, він зустрівся з темно-червоними очима Нормана, швидко замовк і вийшов з вілли.

Його Величність завжди ненавидів, коли на віллу заходили сторонні.

Норман з усіх сил намагався зберегти здоровий глузд і наказав роботу-дворецькому: "Замкніть Ань-Аня у русалчиній кімнаті."

Він пройшов повз русалоньку, увійшов до задніх дверей і зв'язався з Гонардом.

Коротко пояснивши ситуацію, він не втримався і вдарив кулаком у стіну.

Його термінал, здавалося, вибухнув, він мав незрозуміле бажання знищити все, тільки біль міг утримати його в здоровому глузді.

*

Ань Дзінь байдуже дивився, як Норман вдарив кулаком у стіну, зробив кілька вдихів і пішов геть.

Він подивився на плями крові на стіні, і його зіниці звузилися.

Норман абсолютно не використовував ментальну силу, інакше він зміг би зупинити кровотечу.

Подумавши про стан Духовного моря Нормана, він поспішно поповз до нього.

Зустрівши робота на півдорозі, робот нахилився і підняв його, серце його стиснулося, він чітко почув, що господар тільки що сказав слово "замок".

Він повернувся, щоб ухилитися, і швидко поповз вперед.

Цього разу робот був дуже витривалим, швидко наздогнав його і схопив за хвіст.

Ань Дзінь на мить був приголомшений, а потім швидко вирвався, робот не мав жодних емоцій, не боявся болю і вперто обіймав його.

Ань Дзінь зціпив зуби, подивився в той бік, звідки йшли найсильніші коливання ментальної сили, і відкрив рота, щоб заспівати.

У нього не було можливості зануритися в свої емоції, тому він міг співати лише ті пісні, які вмів співати раніше, і через надзвичайну ситуацію він підсвідомо заспівав найзнайомішу пісню - шкільну.

Це найзнайоміша пісня, яку він співав до того, як з нього почали сміятися. Після того, як його висміяли, він майже завжди тільки слухає пісні, а не співає.

Він придушив свою сором'язливість і зосередився на співі.

Частинки блакитної енергії здіймалися вгору і летіли до Нормана.

*

Бадьорий спів долинув до вух Нормана.

На мить Норман був приголомшений, його неспокійний дух поступово вщух, як вогонь, що зустрівся з дощем.

Темно-червоний колір в його очах розвіявся, і аура навколо нього повернулася до спокою.

Він рухався в такт пісні і помітив маленьку русалоньку в обіймах робота. Вона трималася руками за дверну раму і дивилася прямо на нього, з очима, повними тривоги.

В ту мить, коли вони подивилися один на одного, Норман чітко побачив, як загорілися ясні очі русалоньки.

Серце Нормана злегка ворухнулося.

*

Ань Дзінь відчув легке полегшення, побачивши, що духовне море Нормана більше не спалахує полум'ям.

Він розслабився, втомлено опустивши очі.

Коли він співав то був сповнений тривоги, його душевна сила відновлювалася дуже повільно, тільки витрачалася, але не збільшувалася, і зараз її залишилося дуже мало.

Норман ступив крок вперед, щоб взяти русалоньку, Ань Дзінь не мав сил, і йому було соромно за щойно виконану пісню, тому він сховав голову йому в плече.

Норман не міг не занепокоїтися, коли побачив, що русалочка не рухається, і саме в цей час туди підбіг Гонард.

"Іди оглянь його!"

Гонард здивувався, коли побачив, що дихання Його Величності було спокійним, а сам він не відчував жодної втоми.

Його погляд ковзнув між Норманом і Ань Дзінем, і в голові з'явився здогад.

Русалонька співала, коли Його Величність бунтував?

Його очі раптово розширилися, а голос затремтів: "Що сталося?"

«Попередній розділ                            Зміст                                Наступний розділ»